Whispers of the Eyeless — гра, яка змусила мене задуматись, чи не керує мною культ

Whispers of the Eyeless привернула мою увагу ще до релізу — темний, гротескний арт, заявлена механіка управління культом і посилання на фольклор Східної Європи одразу дали зрозуміти: перед нами не черговий шаблонний rogue-lite, а щось цікаве. І хоча гра ще в ранньому доступі, я вже занурився в цей зловісний світ і хочу поділитися враженнями.

Сетинг та сюжет: поклик безоких богів

Гра переносить нас до міста Арантор — вигаданого мегаполісу, сповненого темних провулків, підземних храмів і страшних таємниць. Тут ми граємо за Першого Пророка — засновника культу, що прагне пробудити трьох мертвих богів: Гнів, Бажання і Божевілля. Кожен із них символізує фундаментальні аспекти людської (і нелюдської) природи, і в процесі гри ми не просто збираємо послідовників, а ведемо справжнє метафізичне завоювання міста.

Мені дуже сподобався підхід до наративу. Whispers of the Eyeless не розжовує сюжет, а кидає гравця в похмуре місто, де доводиться самому шукати сенс у фразах культистів, уривках святих текстів і, власне, у самих механіках гри. Атмосфера нагадує поєднання Darkest Dungeon та Sunless Sea: постійне відчуття, що ти робиш щось страшне і, можливо, непоправне.

Геймплей: між стратегією, менеджментом і битвами

Основна структура гри — це поєднання стратегічного менеджменту культу з покроковими боями. На початку в нас є лише кілька культістів, мінімальні ресурси і карта міста, поділена на райони. Згодом ми розгортаємо діяльність: відправляємо послідовників на місії, викрадаємо нових адептів, проводимо ритуали, прокачуємо нашого пророка і боремося з ворогами — від єретиків до мисливців на відьом.

Управління культом — це не просто симуляція бази. Кожен культіст має свої риси, навички, історію. Їх потрібно тренувати, берегти, або, навпаки, — жертвувати. Ти постійно балансуєш між мораллю й ефективністю, особливо коли починаєш відкривати нові гілки ритуалів.

Але от бої поки що не викликають захвату. Вони побудовані у форматі "1 на 1" — пророк або культіст б’ється з ворогом у покроковій системі. Є різні види атак і здібностей, але велика частина боїв зводиться до банального обміну ударами з базовими атаками. Тут явно не вистачає глибини — хотілося б більшого тактичного розмаїття, взаємодії між членами культу чи принаймні варіативності противників.

Візуальний стиль: гріховна краса

Гра візуально дуже виразна. Арт-стиль — це щось середнє між гротеском польського плакатного мистецтва та готичним фентезі. Постійно виникає відчуття, що ти не просто граєш, а переглядаєш ілюстрований кошмар. Особливо вражають зображення богів і священних ритуалів — кожен екран дихає символізмом, хворобливою красою і відчуттям, що десь поруч із тобою ворушиться щось античне й заборонене.

Аудіо теж не підвело. Музика приглушено-ритуальна, іноді тривожна, іноді гіпнотична. Звукові ефекти під час ритуалів або моментів "пробудження" справді змушують по шкірі пробігти мурахи. Озвучення персонажів поки що мінімальне, але атмосферу це не псує.

Стан гри та обіцянки розробників

Whispers of the Eyeless вийшла в ранньому доступі 30 січня 2025 року. І це справді видно. Контент поки що обмежений: кілька районів Арантора, базовий набір ритуалів і умовна "кампанія", яка натякає на набагато масштабнішу історію. Проте розробники (Evil Gingerbread Studio) активно комунікують зі спільнотою, регулярно публікують плани оновлень і обіцяють повноцінний реліз наприкінці 2025 року.

Серед запланованого:

• Нові райони міста, включно з підводним кварталом і небесною цитаделлю.

• Механіка міжкультової війни.

• Покращена бойова система (у тому числі битви загонів).

• Розширена сюжетна кампанія з кількома лініями для кожного Бога.

Що мені сподобалось:

• Атмосфера — гнітюча, вражаюча, цілісна.

• Механіка культу — унікальна, глибока, викликає залежність.

• Візуальний стиль — сильний, стильний, відразу впізнаваний.

• Світ гри — дійсно цікавий, хочеться досліджувати більше.

Що поки що не працює:

– Бої — одноманітні, потребують глибшої тактики. – Оптимізація — іноді гра підфрізує, особливо під час ритуалів. – Контент — ще обмежений, хоча й достатній, щоб скласти враження.

Висновок

Whispers of the Eyeless — це поки що лише початок великої історії. Але початок цей атмосферний, ризикований і дуже самобутній. Якщо вам подобається поєднання темного фентезі, психологічного жаху й стратегічного управління — обов’язково придивіться. Так, зараз ще сиро. Але вже видно, що ця гра має шанс стати справжньою культовою (буквально і метафорично) перлиною інді-сцени.

Я буду стежити за оновленнями і точно повернуся в Арантор знову. Особливо коли почнуть шепотіти нові боги.

Посилання на гру : https://store.steampowered.com/app/2523890/Whispers_of_the_Eyeless/