Казуали не справжні геймери?
Втомились доводити, що ви "справжній геймер(ка)"? Це відео для вас. У ньому ми поговоримо про те, як ігрова спільнота (іноді неусвідомлено) створила невидимий кодекс, що диктує, як саме треба грати. Чому тебе може гризти совість за easy-рівень складності? Чому ти ловиш себе на думці: "Ця гра не достатньо серйозна"? І чому ти справді втомився не від ігор — а від стандартів, яких ніхто не писав? 💬 Якщо тебе коли-небудь засуджували за смаки, складність чи “не той жанр” — просто вбий цього внутрішнього критика. Можна на easy.
Інші новини
Огляд Pocket Bravery — інді-файтинг із характером, але не без ложки дьогтюЯ давно не запускав файтинги просто «для кайфу». Зазвичай або якісь велики бюджетні франшизи, де на перше місце виходять епічні CGI-заставки й сезонні абонементи, або щось настільки нішеве, що аж сумно. Але Pocket Bravery став приємним винятком — це гра, яка з першого запуску віддає таким духом 90-х, що хочеться дістати джойстик із Sega і почати втикати в картридж, щоб запрацював.Огляд Pocket Bravery — інді-файтинг із характером, але не без ложки дьогтю
Cat From Hell — огляд: киця, ніж і бабуся, яка не реагує ні на щоУ якийсь момент я подумав: а чому б не зіграти за кота? Причому не просто за милого пухнастика, а за справжню нечисту силу в шерсті, яка перетворює квартиру на поле бою. Гра з назвою Cat From Hell подала себе саме так: симулятор хаосу, у якому ти — домашній кіт, і твоє головне завдання — довести бабусю до сказу, перевертаючи все в домі вверх дриґом. Ідея чудова. Але от реалізація...Cat From Hell — огляд: киця, ніж і бабуся, яка не реагує ні на що
