Огляд гри Cthulhu Keeper: Лавкрафтівський культ, база та стелс-місії

Cthulhu Keeper – це тактична стратегія в реальному часі, що поєднує побудову підземного лігва та стелс-місії у стилі Dungeon Keeper і Commandos, перенесені в похмурі 1920-ті роки. Гра дозволяє відчути себе лідером таємного культу, який служить Древнім богам, розбудовує власний притулок і сіє хаос у світі людей. У передрелізному плейтесті на ПК Cthulhu Keeper вже демонструє унікальний підхід: гравець виступає не героєм, а самим «космічним жахом» Лавкрафта, керуючи культистами та монстрами задля втілення зловісних планів.

Візуальний стиль та атмосфера

Візуально Cthulhu Keeper вдало передає дух лавкрафтіанського жаху і ретро-естетику 1920-х. База культу являє собою похмуре підземелля, вирізьблене в скелі, зі святилищами, бібліотеками та іншими залах для окультних ритуалів. Темні коридори освітлюються тьмяним світлом свічок та містичних символів, створюючи гнітючу атмосферу. Дизайн монстрів і культистів навіяний творами Г.Ф. Лавкрафта – гібридні істоти, щупальця, викривлені постаті викликають одночасно захват і острах у шанувальників жанру. Загалом графіка доволі деталізована: помітні дрібниці інтер’єрів бази, анімації заклинань і атак монстрів виглядають ефектно. Стилістично гра нагадує класичний Dungeon Keeper – аж до забавної деталі у вигляді «відірваної руки» курсора, що використовується для керування міньйонами. Попри певну частку гумору, візуальний стиль залишається серйозним і моторошним, що «відмінно передає моторошну атмосферу оповідань Лавкрафта».

Механіка будівництва бази

Основу геймплею становить розбудова та управління базою культу – підземного лігва, де гравець може відчути себе темним володарем. Починаючи з невеликого притулку, ми наказуємо культистам відкопувати нові зали в товщі скель, розширюючи лабіринт коридорів і кімнат. Кожне приміщення має свою функцію: можна зводити вівтарі для поклоніння темним богам, бібліотеки для дослідження заборонених томів, лабораторії та інші окультні кімнати – усе це підсилює нашу міць і відкриває нові можливості культу. Розвиток бази відбувається поступово: за здобуті ресурси ми будуємо укріплення, пастки та покращуємо інфраструктуру лігва. Важливо стратегічно розміщувати оборонні споруди та магічні печаті, адже з часом на схованку зазіхатимуть непрохані гості – конкуруючі культи, детективи й поліція, зацікавлені викрити наші темні справи. Коли такі інтервенти проникають у базу, гра перетворюється на своєрідний tower defense – хитромудрі пастки, призвані істоти та озброєні культисти спільно відбивають атаки непроханців. Дуже нагадує механіку оборони лігва з Dungeon Keeper та Evil Genius, проте в лавкрафтіанському сетингу це набуває особливого шарму. Приємно, що інтерфейс управління базою не перевантажений – меню та ресурси зрозумілі, тож розбудова відбувається інтуїтивно, дозволяючи зосередитися на творчому процесі створення свого «дому жахів».

Дослідження локацій та стелс-місії

Другий важливий аспект гри – виїзди з бази на завдання, де геймплей змінюється на стелс-екшн відрядження. Гравець відправляє команду культистів (та іноді призваних тварюк) у різноманітні локації, щоб виконувати місії: викрадати древні артефакти, вербувати нових прихильників, здійснювати темні обряди або сіяти паніку серед населення. Ці вилазки поділяються на два типи. Сюжетні місії – масштабні рівні з унікальними сценаріями та подіями, що просувають історію (наприклад, напад на психіатричну лікарню чи сутичка з ворожим культом). Експедиції – короткі роґаликоподібні рейди, де потрібно пройти серію випадкових сутичок, зберігши загін неушкодженим настільки, наскільки це можливо.

Ігровий процес у цих місіях нагадує класичні тактичні стелс-ігри на кшталт Commandos або сучасний Desperados 3: ми керуємо кількома підлеглими в реальному часі, ховаємося в тінях, обходячи конуси зору патрулів, по одному безшумно усуваємо ворогів і продумуємо план карти. Відкрите протистояння небажане – наші культисти та монстри досить крихкі, їх легко вбивають, якщо діяти напролом. Натомість, гра заохочує хитрість і обережність: відволікати охоронців, вимикати освітлення, влаштовувати засідки. Кожен підлеглий має особливі здібності, тож успіх залежить від вмілого комбінування цих навичок. Приміром, в демоверсії в нашому розпорядженні була лише одна культістка – Ліліт Вест, колишня нейробіологиня, яка стала прислужницею культу. Ліліт могла тихо ліквідувати ворога зі спини, але її справжня сила – маніпуляції з розумом і трупами. Після усунення противника вона здатна збирати очні яблука з його тіла, щоб магічно побачити поле зору інших охоронців навіть крізь стіни, реанімувати трупи ворогів, перетворюючи їх на зомбі-союзників, або наводити жах на випадкових цивільних на рівні. Наляканих до божевілля NPC Ліліт може “просвітити” і завербувати в культ – фактично поповнити загін новою одиницею просто посеред місії.

Подібні механіки роблять кожну вилазку непередбачуваною та додають глибини стелс-геймплею. Гра не винаходить жанр заново, але привносить у нього оригінальні лавкрафтівські елементи, від яких отримуєш ні з чим не зрівнянне задоволення. Наприклад, іноді на рівнях зустрічаються загадкові обеліски-пірони: зруйнувавши такий, ми відкриваємо портал і призиваємо на підмогу справжнє чудовисько з безодні. Керування здоровезним монстром, що шматує ворогів на своєму шляху, кардинально змінює хід сутички – але навіть цих тварюк треба берегти, адже вони не безсмертні. В одній з місій, наприклад, призвана тварюка стала ключем до перемоги, проте підтримувати її життя до кінця рівня виявилося нелегким випробуванням. У підсумку стелс-частина Cthulhu Keeper не менш захоплива, ніж менеджмент бази: напруга від ризику бути викритим, інтелектуальний виклик і різноманітні шляхи виконання цілей тримають у постійному тонусі. Це нагадує відчуття від Cult of the Lamb, де ви також блукаєте по випадково згенерованих локаціях, але якщо в Cult of the Lamb геймплей більше екшн-орієнтований (рубаємо мечем натовпи ворогів), то Cthulhu Keeper робить ставку на стратегічний стелс і тактичне планування. В результаті гра пропонує унікальний мікс жанрів, «однаково відшліфованих і захопливих – як у частині стелс-тактики, так і у частині оборони підземелля».

Особлива родзинка Cthulhu Keeper – це можливість закликати та контролювати істот із міфів Лавкрафта. На базі гравець проводить зловісні ритуали, щоб “відчинити браму” для чудовиськ з інших вимірів. Спершу доступні лише слабкі створіння, але з розвитком культу і накопиченням знань розблоковуються все потужніші монстри. Кожна тварюка має унікальні здібності та слабкості: одні вміють невидимо підкрадатися і душити жертву щупальцями, інші – насилати безумство на ворогів, треті – просто проламують стіни і розривають противників фізичною силою. Монстри не лише слугують бойовою міццю культу, а й вимагають уваги гравця. Потрібно облаштовувати для них спеціальні умови на базі – скажімо, вологі темниці для глибоководних істот або лабораторії для створінь, чий організм потребує особливих реагентів. Культисти можуть отримувати завдання доглядати за призваними монстрами.

Відсилки до Лавкрафта та фан-сервіс

Гра рясніє любов’ю до творчості Говарда Лавкрафта. Сюжет подається через призму міфів Ктулху: ми виконуємо “волю Древніх”, прагнучи підготувати світ до їх повернення. На локаціях зустрічаються добре знайомі фанатам образи – наприклад, божевільні культисти, що бормочуть цитати з Некрономікону, чи безпорадні дослідники, які в жаху тікають, побачивши наших порідь. Одне із завдань натякає на Тінь над Іннсмутом, коли ми зіштовхуємося з гібридними риболюдьми в прибережному селищі. Для фанатів міфології тут справжній переворот ролей: ми граємо за «поганців», і саме тому можемо побачити зворотний бік знайомих історій. Гра не соромиться цитувати джерела – від назв заклять до зовнішнього вигляду статуй Древніх у храмі – але робить це доречно, без зайвого педалювання. Відсилки відчуваються як приємні «великодки», що не порушують власний сюжет гри. Якщо ви читали Лавкрафта, то радісно впізнаватимете кожну таку деталь. Водночас новачки, незнайомі з міфосом, теж зможуть насолодитися історією – вона подана досить зрозуміло і не потребує знання першоджерел, хіба що пікантність деяких моментів розкриється повніше для обізнаних гравців.

Елементи грінду та реіграбельність

Як і в багатьох іграх із менеджментом бази, у Cthulhu Keeper присутній певний грінд – повторювані дії заради накопичення ресурсів і поступового прогресу. Для покращення свого лігва та створення нових кімнат потрібні ресурси (золото, знання, реліквії тощо), а заробити їх можна головним чином у виїзних місіях. Тому гравцю доведеться регулярно відправлятися на експедиції, навіть у вже знайомі локації, щоб здобути достатньо матеріалів для чергового апгрейду. Під час плейтесту це відчувалося доволі органічно: повторні походи не набридали, бо “експедиції у форматі міні-рогаликів” кожен раз генерують нові ситуації та змушують експериментувати з різними стратегіями. До того ж, гра поступово підвищує складність і додає нові типи ворогів по мірі розвитку культу, тож повертатися у старі місця теж цікаво – там можуть з’явитися сильніші патрулі чи неочікувані події. Розробники явно прагнуть уникнути рутини: у грі заплановано чимало місій з унікальними умовами та цілями, що не дадуть занудьгувати.

Втім, варто зазначити, що фінальний баланс грінду стане зрозумілий лише після релізу. В передрелізній версії іноді траплялося, що для побудови чергової кімнати доводилося двічі-тричі проходити ту саму побічну експедицію. Комусь це може здатися надмірно повторюваним завданням. Але якщо вам до душі ігри типу Cult of the Lamb, де постійне покращення поселення є невід’ємною частиною циклу, то Cthulhu Keeper навряд чи втомить – здобування ресурсів тут тісно переплетене з сюжетом і атмосферою. Крім того, можливість варіювати підлеглих і монстрів для походів робить повторні місії своєрідним полігоном для експериментів: можна випробувати нові здібності істот чи тактики без страху зіпсувати основну історію. А після успішного рейду нагородою стають не лише ресурси, а й відчуття прогресу – ваша база росте, культ міцнішає, страх людей перед невідомим шириться. Така ігрова петля “база – місія – база” захоплює і мотивує грати ще, що є добрим показником для стратегії. Загалом, елементи грінду реалізовані ненав’язливо і відповідають жанру, додаючи грі довговічності та реіграбельності.

Порівняння з Cult of the Lamb та Darkest Dungeon

Хоч Cthulhu Keeper є доволі оригінальним міксом, деякі його елементи перегукуються з іншими відомими іграми. Часто запитують, наскільки гра схожа на Cult of the Lamb чи Darkest Dungeon. Насправді ж, спільного між ними менше, ніж може здатися на перший погляд – Cthulhu Keeper впевнено займає свою власну нішу.

Якщо провести паралелі з Cult of the Lamb, то обидві гри поєднують управління культом і походи на локації. Однак Cult of the Lamb – це більше екшн-рогалик з елементами симулятора поселення: там бойова система аркадна, бої швидкі та реактивні, а база обмежується доглядом за послідовниками і побудовою кількох утилітарних будівель. Cthulhu Keeper натомість робить акцент на стратегічній глибині. Будівництво бази тут набагато більш деталізоване (ближче до класичних Dungeon Keeper чи Evil Genius), а вилазки – це тактичний стелс з керуванням загоном, що вимагає планування і обдуманих дій, майже як міні-стратегія всередині місії. Тематика двох ігор теж відрізняється: Cult of the Lamb подає культову тематику з гумором і мультяшністю, тоді як Cthulhu Keeper використовує серйозний тон лавкрафтівського жаху. Тож можна сказати, що Cthulhu Keeper більше підійде тим, кому в Cult of the Lamb хотілося складнішого управління і меншої казковості – тут ви отримуєте похмурий, серйозний симулятор культу з глибшими системами.

Щодо Darkest Dungeon, спільним знаменником є лише лавкрафтівська атмосфера і високий рівень випробувань для гравця. Darkest Dungeon – покрокова RPG про похід героїв у підземелля, де головна мета – пережити жах і не збожеволіти, і гравець керує радше їхнім психологічним станом, ніж будівництвом чи тактикою реального часу. Cthulhu Keeper, навпаки, ставить гравця по інший бік барикад: ми не боремося з породженнями темряви, а самі їх створюємо. Тут немає покрокових боїв чи менеджменту загону героїв – натомість є менеджмент бази злодіїв. Якщо Darkest Dungeon захоплювала вас темою космічного жаху, але ви б хотіли спробувати себе в ролі того самого жаху – Cthulhu Keeper надає такий шанс. Від Darkest Dungeon гра переймає хіба що концепцію нестабільності розуму: тільки замість того, щоб запобігати безумству, ви навпаки, його поширюєте серед ворогів. Цей «дзеркальний» підхід робить ігровий досвід свіжим навіть для бувалих фанатів жанру.

Висновки та оцінка

На основі плейтесту передрелізної версії Cthulhu Keeper справляє дуже приємне враження. Розробникам вдалося органічно об’єднати дві різні складові – будівництво бази і тактичні місії – в єдиний захопливий цикл геймплею, де кожен елемент доповнює інший. Візуальний стиль і атмосфера тішать око любителя горору, відсилки до Лавкрафта викликають захват, а глибокі механіки розвитку культу й монстрів обіцяють десятки годин стратегічного задоволення. Гра також виглядає доволі дружньою до новачків у жанрі: інтерфейс зрозумілий, початкові місії навчають основ без перевантаження, а “укусний” (сесійний) формат експедицій дозволяє поступово опанувати складніші тактики. Звісно, остаточні висновки залежатимуть від того, наскільки різноманітним буде контент повної версії і чи зуміють автори втримати баланс між челенджем і комфортом. Є дрібні побоювання щодо можливого грінду, але поки що він не виглядає надмірним чи нудним.

Cthulhu Keeper має всі шанси стати приємною несподіванкою року для поціновувачів стратегій та лавкрафтівських жахів. Гра “відроджує класичні PC-жанри через призму міфів Лавкрафта” – і робить це на диво майстерно. Якщо фінальна версія збереже і розвине усе найкраще, що було в плейтесті, нас чекатиме унікальний досвід: симулятор темного культу, де планування підземного лігва і хитрі саботажі у світі людей зливаються в єдине ціле. За підсумками ознайомлення, Cthulhu Keeper отримує від нас тверду позитивну оцінку. Це свіжий ковток повітря у жанрі, що водночас вшановує класику (Dungeon Keeper, Lovecraft) і пропонує власні оригінальні ідеї. Гра вже зараз “виглядає на всі сто” для шанувальників тематичних стратегій, тож рекомендуємо тримати її у полі зору – темні боги, можливо, лишили для нас справжній скарб у глибині цього божевільного підземелля.

Стрім плей тесту :