MeMic — гра, у якій ти не шукаєш монстрів. Ти — сам монстр, що навчився прикидатися звичайними речами.

Ідея проста: замість того, щоб тікати від небезпеки, ти — небезпека. Мімік — істота, здатна перевтілюватися у будь-який предмет навколо. Стілець, скриня, навіть відро в кутку — усе це може бути тобою. Але тримати ілюзію довго непросто: кожен рух, кожен звук може видати твою присутність.

Розробники OnlineKingdom зробили акцент не на страху як такому, а на напрозорій напрузі — тому моменті, коли ти стоїш посеред кімнати, й людина майже торкається тебе, не здогадуючись, що саме зараз вона дивиться у вічі смерті.

MeMic — це стелс-гра з видом від третьої особи, де головна мета — не бути впійманим. Кожен рівень — це замкнена локація, наповнена патрулями, предметами і звуками. Ти можеш змінювати вигляд, відволікати ворогів кинутою монетою, випускати туман для втечі або залишати “сліди” — пастки, що плутають переслідувачів.

Усе це працює просто, але ефективно. І хоч у грі немає величезної свободи дії чи акробатичних прийомів, вона бере іншим — атмосферою параної. Світ ніби завмер між реальністю та сном. Камера рухається обережно, освітлення часом здається надто природним, аби бути грою, і від цього ще більш тривожно.

Візуально MeMic не вражає ефектами — це не AAA-рівень, але має власну естетику. Усе доволі мінімалістичне: прості текстури, щільні тіні, спокійні кольори. І саме це створює атмосферу, яку важко передати словами — наче дивишся VHS-запис з архіву експериментів, де щось пішло не так.

Окремо варто згадати звук. Тут кожен крок, кожен шерех — частина гри. Тиша має вагу, а шум — наслідки. Навіть клацання кнопки меню здається майже інстинктивним — як вдих перед кидком.

MeMic не намагається здаватися більшим, ніж є. І в цьому її сила. Вона не женеться за ефектністю — натомість пропонує дивний, навіть трохи інтимний досвід хижака, який водночас боїться бути поміченим.

Ти граєш не за героя, а за істоту, яка спостерігає, вичікує, і це незвично приємно. Ніби весь стелс-жанр нарешті перевернули навиворіт: не сховайся від монстра — стань ним.

А ще — це коротка, але концентрована пригода. За кілька годин проходження гра встигає показати всі свої ідеї, не розтягуючи їх і не змушуючи тебе втомлюватися.

Водночас, MeMic не безгрішна. Штучний інтелект ворогів часто поводиться дивно — іноді вони можуть зависнути на місці, наче намагаються згадати, що робили кілька секунд тому. Управління часом здається надто жорстким: хотілось би трохи більше свободи руху, наприклад можливість стрибати або бігти.

Деякі здібності, як от “кинь монету” чи “туман”, спрацьовують не завжди передбачувано. Через це планування часто перетворюється на імпровізацію — але, можливо, саме це й було задумом.

MeMic — це маленька інді-гра, яка не намагається виглядати великою. Вона не обіцяє епічної історії чи десятків годин контенту. Але вона чесно робить те, що задумала: дати тобі відчути, що значить бути чужим серед звичних речей.

Це гра про спостереження, про тишу, про страх бути розкритим. І якщо ти любиш повільні, дивні, але чесно зроблені експерименти, у яких важить не сила, а терпіння — MeMic тебе приємно здивує.

Вердикт:
MeMic — короткий, дивний і тривожний стелс-експеримент, який варто спробувати хоча б заради відчуття, що цього разу головний герой — не людина.

Посилання гру : https://store.steampowered.com/app/3336430/MeMic/