Аркгем іде на дно, Frogwares - ні | The Sinking City 2

The Sinking City 2 вийшла 18 серпня на PC, PS5 та Xbox Series X|S, і це той випадок, коли сиквел не повторює формулу першої частини, а повністю її перебудовує. Frogwares прибрали відкритий світ і детективну основу оригіналу та зробили класичний survival horror у дусі Resident Evil  з сейв-румами, обмеженим інвентарем і рахуванням кожного патрона. Ризикований хід для студії, яка двадцять років робила ігри про Шерлока Холмса, але, забігаючи наперед, він спрацював: на OpenCritic гра тримає близько 81 бала, і я цю оцінку загалом поділяю. Розберу гру по частинах.

Сетинг і атмосфера

Дія відбувається у вигаданому Аркгемі 1929 року, який після невдалого ритуалу пішов під воду, причому затопило його не звичайною морською водою, і гра довго тримає інтригу навколо того, що це взагалі таке. Між районами гравець переміщується човном, а самі локації тепер компактні й щільні: бібліотека Міскатонікського університету, пожежна станція, риболовецький ринок, готель "Риф Диявола", санаторій Ейклі. Кожна з них працює як окрема "коробка" з головоломками, секретами і власною історією, розказаною через оточення.

Перехід на Unreal Engine 5 відчутний одразу: Lumen дає живе освітлення, Nanite витягує щільну геометрію зруйнованих інтер'єрів, і місто виглядає саме таким, яким його задумували: вологим, гнилим і неприємним у найкращому сенсі. Звук працює на тривогу без дешевих скримерів: гра лякає радше очікуванням зустрічі, ніж самою зустріччю. Окрема приємна деталь це місцеве радіо, яке між справами розповідає короткі горор-історії в дусі Alan Wake. Дрібниця, а світ одразу стає глибшим.

Бойова система та виживання

Екшн, те, де гра виросла найпомітніше. З'явився ухил, добивання приголомшених істот, можливість виманювати ворогів по одному, щоб не зв'язуватися з групою. Арсенал жанрово стандартний: пістолет, дробовик, гвинтівка, ближче до фіналу гранатомет. Щоправда, баланс тут нерівний: пістолет закриває більшість ситуацій, дробовик чудовий на ближній дистанції, а от гранатомет відчувається зайвим. Патронів завжди трохи менше, ніж хочеться, тож перед кожною сутичкою стоїть вибір: витрачати ресурси чи проскочити повз.

Бестіарій цікавий насамперед концептуально: частину мертвих тіл тут "водять" черв'якоподібні паразити, і такі зомбі можуть несподівано піднятися після, здавалося б, остаточної смерті. Інші типи такі як стрибуни, глибоководні, тіньові сутності помирають, але вимагають різної тактики. З мінусів: моделі людських ворогів повторюються, рукопашний бій незручний через повільні анімації відновлення, стелс прибрали повністю, а бос-файти після третього разу скочуються в одну схему: бігай по колу, активуй механізми, стріляй у слабке місце. І ще одне спостереження, з яким я згоден: у середині гри ворогів стає забагато, і горор на якийсь час поступається місцем звичайному менеджменту загроз.

Головоломки та розслідування

Несподівано, але саме головоломки багато критиків називають найсильнішою частиною гри, і я приєднуюсь. Тут є злам сейфів за підказками з записок, електричні кола, лейденські банки, багаторівневі лабіринти. Гра любить "правило трьох": знайди три ключі, заряди три станції, збери три посудини.  Структура передбачувана, але самі задачі зроблені з розумом і вимагають реальної уважності до оточення, а не підсвіченої кнопки "розв'язати".

"Палац розуму" з детективних часів Frogwares зберігся, але у спрощеному вигляді: тепер це здебільшого пов'язування знайдених підказок заради кодів до замків. Для тих кому бракуватиме дедукції є опціональні розслідування: вони відкривають додаткові маршрути, ресурси та апгрейди, але не блокують основний сюжет.

Сюжет і персонажі

В основі сюжету не порятунок світу, а порятунок однієї людини. Кельвін Рафферті, такий собі окультний Індіана Джонс, і його кохана Фей Беннетт проводять ритуал, який іде катастрофічно не за планом: він втрачає пам'ять, вона провалюється у надприродний сон у Дрімлендах. Далі гра робить розумну річ: Фей фізично відсутня, але постійно присутня в історії: коментує події, тримає емоційний зв'язок, і завдяки цьому мотивація героя не вивітрюється до самого фіналу. По суті, це історія кохання, загорнута в лавкрафтівський жах, і саме людський масштаб робить її сильнішою за типові сюжети жанру.

Наратив працює переважно через середовище: записки, інтер'єри, деталі, місто розповідає більше, ніж NPC. Кампанія займає 12-20 годин залежно від того, наскільки ретельно ви досліджуєте локації, і головна претензія тут це різкий фінал: історія обривається саме тоді, коли ти по-справжньому в неї занурився. Після проходження, до речі, відкриваються челенджі та модифікатори для повторних забігів.

Українська складова

Це частина, яку неможливо оминути. Frogwares розробляли гру з січня 2023 по серпень 2026, тобто повністю під час великої війни. За цей час частина команди втратила житло, частину мобілізували, а місто, де базується студія, пережило десятки тисяч повітряних тривог. При цьому 95% команди весь цикл розробки лишалися в Україні.

Це відбилось і на самій грі. У лікарняному епізоді можна знайти список поранених бійців ЗСУ із зазначенням реальних напрямків, момент, який б'є значно сильніше за будь-якого монстра в грі. Фей носить вишиванку. Вступні екрани прямо згадують війну. Це не декоративний патріотизм для преси, а спосіб студії зафіксувати: ми існуємо і працюємо просто зараз, у цих умовах. Показово, що Kickstarter-кампанія зібрала понад 500 тисяч доларів при цілі у 108 тисяч, тобто аудиторія відповіла тим самим.

Технічний стан і мій особистий досвід

На старті без шорсткостей не обійшлося: на потужному залізі фреймрейт тримається в районі 52-60 fps, FSR у день релізу був відсутній, DLSS на агресивних пресетах подекуди артефачить, трапляються поодинокі краші рушія. При цьому загальна оптимізація для UE5-гри від AA-студії радше пристойна, і частина преси її навіть хвалить.

Мені ж дістався окремий, значно неприємніший баг. У лікарняній локації я застряг на квесті з обличчями-ключами: один з об'єктів просто не реагував на взаємодію, скільки я не намагався його підняти. Перезавантаження збереження не допомогло, вихід у головне меню з повторним заходом теж. Спрацювало тільки повне перевстановлення гри, після якого об'єкт нарешті відгукнувся і квест поїхав далі. Втратити пів вечора на перевстановлення посеред найатмосфернішої локації гри  сумнівне задоволення, тож якщо застрягнете там само, знайте: проблема не у вашій уважності. Судячи з кількості технічних скарг на старті, це релізна хвороба, яку мають закрити патчами, але майте її на увазі.

Підсумок

The Sinking City 2 - щільний, атмосферний survival horror, який доводить, що Frogwares вміють не тільки в детективи. Сильні сторони: густа атмосфера затопленого Аркгема, найкращі в жанрі за довгий час головоломки, людяна історія Кельвіна і Фей та екшн, який нарешті відчувається екшном. Слабкі: одноманітні бос-файти, повторювані вороги, різкий фінал і релізні баги, один з яких коштував мені перевстановлення гри.

Але навіть із цими застереженнями це одна з найкращих українських ігор останніх років і просто хороший представник жанру, зроблений в умовах, у яких більшість студій світу не зробила б нічого. Рекомендую і не з солідарності, а тому що гра справді варта свого цінника.